Нарешті я зрозумів, що може стати універсальним засобом для виходу з економічної, соціальної та політичної кризи для України.
Біржа рабів!
Останні два роки остаточно довели, що в Україні найпоширенішій ресурс, якого є надлишок постійно, це не бурштин, не соняшникова олія і не атомна енергія, а раби. Для того, щоб створити українське економічне диво, не треба нічого особливого робити, треба просто легалізувати торгівлю рабами, тобто вивести її з тіні.
Як тільки буде дозволено торгувати собою або людьми, на яких у тебе є права, олігархи одразу почнуть скуповувати рабів оптом, цілими містами і селами. За давньою традицією заробляти на експорті ресурсів, олігархи почали б вивозити рабів ешелонами в розвинуті країни. Українські раби швидко витеснили б всіх іншіх на світовому ринку. Бо ж вони пишаються своєю працьовитістю і слухняністю, а деякі навіть можуть працювати за їжу та бухло на небезпечному для життя виробництві. Український раб віддасть життя за хазяїна, особливо, якщо той добрий заощадливий господар, дбає про парк рабів, не забуває жінкам дарувати квіти на 8 березня і таке інше. До того ж, український раб - продукт системи з давніми традиціями і ніколи він не підніме руку на майно начальства. Навіть, якщо і виникне невеличкий бунт, майно збережется. Український раб знає: людина приходить в світ, щоб заробити на машину або квартиру, тому він ніколи не зазіхне на майно начальства, він же мріє колись і сам дослужитися до старшого наглядача. Отже попит на наших рабів спонукатиме олігархів вивозити їх все більше і якнайшвидше.
Таким чином, через деякий час в Україні відбулися б наступні зміни: кількість рабів зменьшилася і відповідно зменьшився їх вплив на всі суспільні процеси, збільшилася ціна роботи, з'явилися сильні профспілки і саме головне - це призвело б до руйнування плантаційної економіки. Як тільки більша частина рабів, що були у вільному обігу буде експортована, утримання бізнесу в Україні стане не вигідним для олігархів.
І, вуаля! Ми маємо початок золотого віку імперії укрів.
